До змісту

Лiтери

В есперанто алфавiтi :

  • Aa ami кохати
  • Bb bela гарний
  • Cc celo мета
  • Ĉĉ ĉokolado шоколад
  • Dd doni давати
  • Ee egala рівний
  • Ff facila легкий
  • Gg granda великий
  • Ĝĝ ĝui насолоджуватись
  • Hh horo година
  • Ĥĥ ĥoro час
  • Ii infano дитина
  • Jj juna молодий
  • Ĵĵ ĵurnalo журнал
  • Kk kafo кава
  • Ll lando країна
  • Mm maro море
  • Nn nokto ніч
  • Oo oro золото
  • Pp paco мир
  • Rr rapida швидкий
  • Ss salti стрибати
  • Ŝŝ ŝipo корабель
  • Tt tago день
  • Uu urbo місто
  • Ŭŭ aŭto автомобіль
  • Vv vivo життя
  • Zz zebro зебра
Великi лiтери: A, B, C, Ĉ, D, E, F, G, Ĝ, H, Ĥ, I, J, Ĵ, K, L, M, N, O, P, R, S, Ŝ, T, U, Ŭ, V, Z
Малі літери: a, b, c, ĉ, d, e, f, g, ĝ, h, ĥ, i, j, ĵ, k, l, m, n, o, p, r, s, ŝ, t, u, ŭ, v, z
Назви літер: a, bo, co, ĉo, do, e, fo, go, ĝo, ho, ĥo, i, jo, ĵo, ko, lo, mo, no, o, po, ro, so, ŝo, to, u, ŭo, vo, zo

Великі літери та малі літери.

Кожна літера має дві форми: головна літера (велика літера, прописна літера) та рядкова (маленька літера). Рядкові літери використовуються за замовчуванням для написання текстів у всіх випадках, за вийнятком тих, де за правилами потрібно використання прописних (великих) літер. Прописні літери зазвичай використовують в якості першої літери на початку речення та першої літери в власних імен.

Акценти

В есперанто є шість специфічних літер: Ĉ, Ĝ, Ĥ, Ĵ, Ŝ та Ŭ. Вони мають надрядкові знаки. Надрядковий знак ^ зветься діакритичний або з "кришечкою". Надрядковий знак над U має назву гачок.

Коли немає можливості використовувати надрядкові знаки, можно використовувати альтернативне написання. В якості заміни діакритики може використовуватись також буква h в пістпозиції (поданий спосіб є "офіційною" заміною діакритики в тих випадках, коли її використання неможливе, та він представлений в "Основах есперанто": "Друкарні, котрі не мають літери ĉ, ĝ, ĥ, ĵ, ŝ, ŭ, можуть певний час вживати ch, gh, hh, jh, sh, u»), також повністю можно відмовитись від "гачка" над Ŭ. При роботі за комп'ютером, при написанні електроного листа й тому подібне, багато хто використовує латинську букву X, X, замість надрядкових знаків: cx, gx, hx, jx, sx, ux.

Вимова

Літери A, E, I, O та U - це голосні.Всі літери вимовляються. Не існує невимовних літер.

Голосні

Голосна Опис Транскрипція МФА
I - [i]
U - [u]
E - [e]
O - [o]
A - [a]

Акцент.

В словах з двома або трьома голосними, одна з голосних вимовляється сильніше за інших. В неї є наголос. Наголос завжди падає на передостаню голосну (заголовна голосна в прикладах показує наголос): tAblo, nenIam, rapIda, taksIo, familIo, revolvEro, krokodIloj, eskImo, diskUtas, mEtro, metrOo, Apud, anstAtaŭ, trIcent, mAlpli, Ekde, kElkmil і т.п.

Закінчення О може бути замінено апострофом. Апостроф вважається голосною (невимовною), і наголос не змінюється: taksI', familI', revolvEr', metrO'.

Змінення голосних

Способи вимови голосних звуків можуть вільно варіюватися. Важливо тільки те, щоб кожен голосний не був занадто близький за звучанням до будь-якого іншого з п'яти голосних звуків.

Довжина голосних в есперанто не має значення. Можна на свій смак вимовляти їх як короткий або довгий звук.

Кожна голосна в Есперанто вимовляється "нерухомо", це означає, що ви не повинні пересувати мову з однієї позиції в роті на іншу, під час вимови однієї голосної. Наприклад, E неповино звучати як "ей", а O як "оу".

Приголосні

Приголосний Опис Транскрипція МФА
B - [b]
P - [p]
D - [d]
T - [t]
G - [g]
K - [k]
V - [v]
F ф [f]
Z - [z]
S - [s]
Ĵ - [ʒ]
Ŝ - [ʃ]
Ĥ - [x]
H - [h]
C - [ts]
Ĝ - [dʒ]
Ĉ - [tʃ]
M - [m]
N - [n]
L - [l]
R - [r]
J - [j]
Ŭ - [w]

Напівголосні приголосні

Напівголосні приголосні J (йо) та Ŭ (уо) за вимовою схожі на голосні, але в мові виступають в ролі приголосних. Вони завжди короткі і наголос на них не падає. Напівголосні приголосні завжди знаходяться перед або після цієї голосної. Ŭ зазвичай з'являється тільки в сполученнях "aŭ" та "eŭ".

Зміненя приголосних

Коли глухий приголосний стоїть одразу перед дзвінким, багато хто схильні відзвінчувати його: akvo → "agvo", okdek → "ogdek". Та навпаки, коли дзвінкий приголосний стоїть перед глухим, багато хто оглушує його: subtaso → "suptaso", absolute → "apsolute". Такі зміни в принципі ніколи не є коректними, але на практиці це трапляється часто і припустимо, якщо не заважає розумінню. Рідше можливо оглушення дзвінких приголосних в закінченні: apud → "aput", sed → "set", hund' → "hunt", naz' → "nas". Такі зміни недоречні. Потрібно намагатись уникати їх.

В деяких мовах послідовність KV та GV вимовляється як "kŭ" та "gŭ": akvo → "akŭo", kvin → "kŭin", gvidi → "gŭidi". В Есперанто Ŭ ніколи не слідує відразу після приголосної та тому навряд може виникнути недорозуміння, але все ж така вимова вважається невірною.

В деяких мовах звуки P, T, K, C та Ĉ вимовляються з придихом, наче після слідує слабкий Н. В Есперанто такі приголосні вимовляються без придиху, але спеціального правила не існує. Можно вимовити з придихом, якщо є бажання, але потрібно бути уважним, аби придих не звучав як літера Н.

L вимовляється коли язик розташовується у зубів. Якщо язик знаходиться тільки там, L звучить чітко. Але в той же час підняти задню частину язика до піднебіння, то L буде звучати нечітко (наближено до U). Ця "нечітка" L є доброю альтернативою, але будьте уважні, щоб вона не звучала як Ŭ. Це трапляється, якщо язик прибрати від зубів.

Коли N стоїть перед піднебінним або м'яким звуком, часто міняють N на м'який звук (невелика різниця) або піднебінний звук (велика різниця), для того, аби полегшити вимову: tranĉi, manĝi, longa, banko та інші. Це не проблема, так як в Есперанто немає носових звуків, з котрими можно переплутати N. Схожим чином вимовляюит М як губно-зубний звук перед губно-зубним звуком: amforo, ŝaŭmvino та інші. Це також не є проблемою. Але потрібно бути уважним, аби не вимовити N губно-зубно: infero, enveni та інші, тому, що тоді можна сплутати N та M, що абсолютно неприйнятно. Й звісно можна завжди використовувати стандартні варіанти вимови N та M.

R зазвичай є зубним звуком, але не важливо, де в роті виникає цей звук. Наприклад, піднебінна R -дуже хороша альтернатива. Важливо відзначити, що звук R повинен бути вібруючим. Тому бажано, щоб піднебінна R була вібруючою, це означає, що язичок вібрує замість мови. R повинен бути тремтячому в будь-якому місці слова. Наприклад, у слові rivero (річка) є дві R, які вимовляються однаково. Використовують також різні варіанти звуку R, що прийнятно в повсякденній практиці. Однак стежте за тим, щоб звук R не змішався з іншими приголосними або голосними.

Довжина приголосних в есперанто не має значення. Можна на свій смаку вимовляти їх як короткий або довгий звук.

Назад до початку