До змісту

Ось короткі роз'яснення важливих граматичних термінів, що використовуються в даній граматиці. Визначення сформульовано з точки зору граматики есперанто. В інших граматиках (які описують есперанто чи інші мови, зокрема українську) терміни можуть вживатися по-іншому. Терміни в lernu!-граматиці використовуються примірно з тим же сенсом, що і в книзі Plena Analiza Gramatiko, котра написана К. Калочай та Г. Варенгьєн

прикметник
Слово, що використовується для опису іменника або частки, подібній іменнику
обставина
Член речення, що вказує, яким чином, де, коли, за допомогою чого і т. п. відбувається дія (або проходить стан), виражена присудком. Всі члени речення, крім присудка, підмета, додатка й іменної частини присудка, є обставиною.
прислівник
Слово, що слугує для опису різних частин мови, котрі не є іменником та слів з подібними синтаксичними ролями (тобто для опису дієслова, прикметника, часткою зі властивістю прикметника або прислівника, іншим прислівником або цілим виразом).
афікс
Корінь, котрий використовується для утворення похідних слів: суфікс або префікс.
афріката
Приголосний звук, котрий є злитим поєднанням проривних приголосних з фрікативним, зазвичай того ж місця утворення (наприклад "ч", "ц").
активний стан
Різновид речення, в якому підмет виконує дію, виражену присудком. Див. пасивний стан.
знахідний відмінок
Закінчення -N.
прикладка
Член речення, що (зазвичай) стоїть безпосередньо після іншого члена речення і виражає ту ж саму річ іншими словами.
епітет, означення
Прикметник, прикметникоподібне слово, прислівник чи прислівникоподібне слово, що прямо описує інше слово.
оcобиста форма дієслова
Форма дієслова, котра може бути вжитою як присудок.
щілинний звук
Приголосний звук, при артикуляції котрих артикулятори близько одне до одного, але не смикаються повністю, в результаті чого в ротовій порожнині відбуваються турболентні коливання повітря, котрі утворюють помітний шум.
майбутній час
Форма дієслова, яка виражає дію або стан у майбутньому часі.
наказовий спосіб
Один зі способів дієслова, що виражає наказ (один з трьох типів вживання спонукального способу в есперанто).
дійсний спосіб
Один зі способів дієслова, що виражає дійсні, реальні дії і стани.
неозначена форма дієслова, інфінітив
Спосіб дієслова, котрий виражає дію чи стан нейтрально, не вказуючи, чи йдеться про її реальність, бажаність чи уявність.
вигук
Одноморфемне слово, що використовується для вираження емоцій.
умовний спосіб
Один зі способів дієслова, що виражає дії або стани нереальні, уявні чи вигадані.
сполучник сурядності
Одноморфемне слово, яке слугує для зв'язку слів і частин речення, що мають у реченні однакову роль.
приголосний звук
Звук, фонема, при утворенні якої повітря проходить якусь перешкоду.
боковий зімкнено-прохідний, латеральний звук
Приголосний звук, при вимові якого перешкода утворюється лише посередині ротової порожнини. Повітря вільно проходить з боків язика.
спосіб (дієслова)
Одна з категорій, що визначають форми дієслова, котра виражає те чи інше ставлення мовця до сказаного. В есперанто виділяють такі способи дієслова як неозначений, або інфінітив, дійсний, спонукальний, або волітив та умовний спосіб.
носовий звук
Приголосний звук, що утворюється повним перекриттям ротової порожнини. Повітря натомість проходить через ніс.
заперечення
Заперечне одноморфемне слово.
неперехідне
(про дієслово) Таке, що не може мати додатка.
називний відмінок
Відмінок іменника чи іменникоподібного слова, який виражається відсутністю показника синтаксичної ролі (тобто не має прийменника чи закінчення знахідного відмінка).
числівник
Одноморфемне слово, що виражає число.
додаток
Член речення, який показує те, на що безпосередньо впливає дія, виражена присудком. Іноді говорять про "прямий додаток" на противагу "непрямому додаткові". "Непрямий додаток" в даній граматиці називається al-обставиною. Звичайний (прямий) додаток називається також "акузативним додатком", тобто "додатком у знахідному відмінку". Непрямий додаток традиційно називають також "дативним додатком", "додатком у давальному відмінку" (давальний відмінок в есперанто в більшості випадків передається прийменником al).
дієприкметник
Слово, котре представляє дію або стан, наче ознаку її підмета чи додатка.
пасивний стан
Тип "зворотньої" будови речення, в якому те, що зазвичай (в активному стані) представленододатком, виступає як підмет.
проривний звук
Приголосний звук, який утворюється при повному зімкненні, що із силою проривається потоком повітря.
множина
Граматичне вираження багаточисельності; більше, ніж одна річ.
Іменникова частина присудка, предикатив
Самостійний член речення, який описує підмет або додаток за допомогою дієслова.
присудок
Головне дієслово в реченні. Дієслово, яке зазвичай має підмет.
префікс
Афікс, котрий ставиться перед іншими морфемами.
прийменник
Одноморфемне слово, котре вказує на роль наступного слова чи групи слів у реченні.
минулий час
Форма дієслова, що виражає дію або стан, які вже відбулися.
теперішній час
Форма дієслова, що виражає дію або стан, які спостерігаються зараз.
особовий займенник
Одноморфемне слово, яке використовується замість іменникового члена речення.
однина
Граматичне вираження одиничності, кількості в одну річ.
підмет
Член речення, котрий (в активному стані) вказує на те, що виконує дію, виражену присудком.
сполучник підрядності
Одноморфемне слово, яке вводить підрядне речення, приєднуючи його до головного.
іменник
Слово, яке може виступати як головне слово в таких членах речення як підмет, додаток, звертання, обставина, епітет, суплемент чи іменна частина присудка.
суфікс
Афікс, що ставиться після інших морфем.
суплемент, додаток
Пряме означення, опис (будь-якого слова, крім дієслова), чиє відношення до описуваного слова виражається показником синтаксичної ролі (прийменником чи закінченням знахідного відмінка).
перехідне
(про дієслово) Таке, що може мати додаток.
дієслово
Слово, яке виражає дію або стан і може виступати як присудок у реченні. Однак до дієслів відносять і неозначену форму, інфінітив, хоча таке дієслово зазвичай не може відігравати ролі присудка.
дрижачий звук
Приголосний звук, що утворюється в результаті послідовності швидких зімкнень і розкриттів.
голосний звук
Звук, фонема, що утворюється без перешкоди на шляху повітря і може приймати наголос.
звертання
Слово в реченні, яке вказує на того, кому адресується сказане.
спонукальний спосіб, волітив
Спосіб дієслова, який вказує, що дія чи стан не відбуваються в реальності, а лише є бажаними.
одноморфемне слово
Слово, яке може входити до речення в такому вигляді, як є, не вимагаючи додаткового закінчення, що вказувало б на ту чи іншу частину мови.
Назад до початку