Закінчення N є закінченням знахідного відмінка або просто акузативом. Воно може додаватись до різноманітних видів слів:

• іменники: domo → domon, hundo → hundon, virino → virinon, seĝoj → seĝojn, ekskursoj → ekskursojn
• прикметники: ruĝa → ruĝan, granda → grandan, virina → virinan, verdaj → verdajn, knabaj → knabajn
• власні займенники: mi → min, ĝi → ĝin, ili → ilin, oni → onin, si → sin
• табличні слова на U, O, й A: kiu → kiun, iu → iun, ĉiuj → ĉiujn, kio → kion, ĉio → ĉion, ia → ian, nenia → nenian, tiaj → tiajn
• прислівники місця и табличні слова на E, вказівники місця: hejme → hejmen, tie → tien, ie → ien

Закінчення N завжди стоїть після можливого закінчення J-finaĵo: domojn, hundojn, virinojn, ruĝajn, grandajn, virinajn, kiujn, kiajn.

Якщо іменник має закінчення N, то в цьому випадку всі прикметники і табличні слова на U і А, котрі є описом цього іменника, повинні мати закінчення N:

предметна іменна частина присудка однак не повинен мати N-закінчення: Mi refarbis la flavajn seĝojn blankaj.

Закінчення N може вказувати:

• Предмет
• міру
• момент часу
• напрямок
• інші значення

Предмет

Цей предмет що є безпосередньо впливає на дію. Прямий об'єкт позначається акузативним N-закінчення, це дозволяє нам використовувати вільний порядок слів.

Наступні вирази мають на увазі однакові значення: kato mordas hundon; kato hundon mordas; mordas kato hundon; mordas hundon kato; hundon kato mordas; hundon mordas kato (в кожному випадку саме кіт кусає, в той час як собака покусана). Через закінчення -N, кожен з шости еквівалентних варіантів однозначно зрозумілий. Порядок слів залежить тільки від стилю та смаку.

Mi amas vin; mi vin amas; vin mi amas; vin amas mi; amas mi vin; amas vin mi. Всі шість варіантів мають також базове значення: Виконавець дії amas роблю "я", а любов йде на "ти".

Вираз з предметом можно трансформувати в пасивний вираз. Тоді предмет стає суб'єктом.

Esti і інші схожі дієслова не є дією, котра направлена на щось. Член речення, котрий відноситься до esti, не є доповненням, а іменою частиною присудка, котрі ніколи не мають закінчення N: Tio estas tri seĝoj. Mi estas kuracisto. Ŝi fariĝis doktoro. Mia patro nomiĝas Karlo.

Предмет (підмет) дієслова може стояти також після іменної частини присудка. У таких дієслів такий порядок слів використовується часто. Не використовуйте N-закінчення для таких підметів:

Вимір

Обставини і доповнення міри часто мають закінчення N.

Вимір часу

N-закінчення у виразів часу вказує тривалість часу, тривалість або частоту. Такі вирази відповідають на питання: kiel longe?, (dum) kiom da tempo?, kiel ofte? і т.п.

Частіше всього частина речення з N, котра показує час, є обставиною дієслова:

N-частина речення, як показник часу, може також бути доповненням прикметника або прислівника:

Член речення з N може також працювати з post-обставинами часу або antaŭ- обставиною, аби разом показати час: Du tagojn post tio ŝi forveturis Norvegujon. Пройшло два дні після "tio".

Різноманітні виміри

Інші виміри працюють також як і вимір часу. Може бути вимір довжини, висоти, товщини, дистанції, глибини, ваги, вартості і т.п., вони відповідають на питання kiom?, kiel multe?, kiel malproksime?, kiel longe?, kiel alte?, kiel profunde?, kiel peze? і т.п.:

Вимір був без вказівника ролі

Вимір може з'явитися і без вказівника ролі: Dek jaroj estas tre longa tempo. (Десять років - це дуже багато) Dek jaroj є підметом... Pasis du tagoj. (Минуло два дні). Du tagoj відіграють роль підмета.

Крапка в часі

Член речення з закінченням N може бути обставиною, котра вказує точку в часі. Така N-обставина відповідає на питання: kiam?, kiudate?, kiutage?, kiujare?, kiufoje? і т.п. Можна сказати, що таке N-закінчення є заміною прийменника часу, зазвичай en:

У назв днів тижня, іменник в знахідному відмінку показує точний відомий день dimanĉon = "в певну відому неділю", навіть якщо не використовується la. Форма прислівника таких назв днів зазвичай показує, що мова йдеться зазвичай про такі дні:dimanĉe = "по неділях, кожну неділю": Mi alvenos en Lyon lundon la 30-an de Aŭgusto. - Я приїду в Ліон в понеділок 30 серпня.

В виразах часу потрібно використовувати je, особливо якщо слово horo відкинуто, аби не сплутати час з датою:

Точка в часі без вказівника ролі

Точка в часі може також з'явитись в члені реченні, котрі не повинні мати вказівники ролі:Hodiaŭ estas sabato, kaj morgaŭ estos dimanĉo. - Сьогодні субота і завтра буде неділя. Sabato і dimanĉo відіграють роль підмета.

Напрям

N-обставина і N-доповнення можуть вказувати напрямок. Тоді вони відповідають на питання до якого місця?, в якому напрямку? і т.п.

Одне N-закінчення

Закінчення N без прийменників використовуються тільки тоді, коли мова йдеться про рух зовні чогось. Не говорять iri muron, iri kuraciston, а iri al muro, al kuracisto. В дійсності N-закінчення без прийменників використовують тільки з іменами міст (головним чином містах).

N с en, sur та sub

Закінчення N, котре вказує напрямок, з'являється частіше всього разом з приймениками en, sur и sub, трьома самими головними прийменниками місця. Коли en, sur та sub показує положення, то закінчення N не використовується. Але якщо потрібно показати, щось що рухається до якогось місця, то потрібно це позначити. Теоретично можно використати al (al en, al sur, al sub), але на практиці завжди використовується закінчення N:

В інших прийменниках масця часто не використовують N-закінчення, так як по контектсу зрозуміло, що мова йдеться про напрямок. Але в таких випадках можна використовувати N-закінчення, аби додати зрозумілості:

В таких випадках зазвичай не використовують N, тому що дійсна мета зазвичай мається на увазі. Такий вираз мав би N-закінчення, якби те, що малось на увазі було б в реченні:

Однак не було би помилкою сказати sub la kverkon и antaŭ min, тому, що також такі вирази можуть розглядатись як ціль в таких реченнях.

Прийменники місця часто використовуються в образному сенсі. Щось абстрактне, нелокальне, виражається як місце. В таких випадках також можна використовувати закінчення N, аби виразити образний сенс напрямку, напр: Mi ŝanĝos ilian malĝojon en ĝojon.

Деякі прийменники самі по собі можуть показувати напрямок:al, ĝis, el й de. Такі прийменники ніколи не показують положення. Після них не використовуються N-закінчення: al la urbo, ĝis la fino, el la lernejo, de la komenco.

N після прислівників місця

Можна використовувати закінчення N також після прислівників місця з закінченням E, і після табличних слів місця, аби показати напрямок до місця:

N для інших значень

N-обставини та N-доповнення частіше за все показують вимірювання, точку в часі напрямок, але іноді вони показують іншу роль, для котрої зазвичай використовують прийменник:

Теоретично можна завжди замінити прийменник закінченням N, якщо сенс речення залишається зрозумілим. Часто використовують N замість je. Для збереження зрозумілості неможливо використовувати N замість прийменників руху de та el, тому що N саме є вказівником руху. Іноді можна зустріти такі речення: Ili eliris la buson. (Вони вийшли з автобуса). Тоді закінчення N є об'єктним: автобус є доповненням дії "eliri". Краще, аби було зрозуміліше, говорити так: Ili eliris el la buso.

Акузатив та власні імена

У повністю есперантизованих власних імен використовується акузатив за тими ж правилами, котрі були представлені нижче:

Не есперантизовані імена можуть з'являтись без закінчення О. У таких імен можна відкинути закінчення N, навіть якщо це неохідно:

Якщо ім'я може прийняти закінчення N (якщо воно закінчується на голосну), то зрозуміло що можно додати це закінчення. Також можна додати закінчення О до іноземному імені. Якщо використовується О-закінчення, можно також використовувати N-закінчення, якщо це необхідно. Також можна поставити перед іменем титул, звання або схожий вираз, котрий може отримати N-закінчення: