Непряма мова є підрядним реченням, котре переказує чиюсь мову, думки, думку, рішення, питання, зауваження і т.п. Часто потрібно трохт змінити форму оригінального вираження або думки. Непряма мова відрізняється від прямої, т.є. незмінної цитати, котра не є підрядним реченням і котра, таким чином, не має підрядного союза. Пряма мова часто з'являється між в лапках та після двокрапок.
| Пряма мова: | Petro diris: "Mi volas doni ion al vi." - Петро сказав: "Я хочу дати щось тобі." |
|---|---|
| Непряма мова: | Petro diris, ke li volas doni ion al mi. - Петро сказав, що хоче дати щось мені. |
| Пряма мова: | Karlo demandis: "Ĉu vi volas iri kun mi?" - Карл спитав: "Чи ти хочеш піти зі мною?" |
|---|---|
| Непряма мова: | Karlo demandis, ĉu mi volas iri kun li. - Карл спитав, чи я хочу піти з ним. |
Непряма мова зазвичай є ke-реченням або питальним підрядним реченням. Таке підрядне речення частіше за все відіграє роль додатка дієслова, таких як diri, krii, pensi, scii, decidi, skribi, kompreni, rimarki, vidi, demandi, voli, aŭdi і т.п.: Li diris, ke li estas feliĉa. Ŝi pensis, ke ŝi estas feliĉa.
Непряма мова також з'являється як додаток до таких слів як penso, decido, demando, timo і т.п.: Li havis la penson, ke li estas feliĉa. La decido estis, ke Petro estu prezidanto. Ili faris la demandon, ĉu ili povas partopreni.
Непряма мова також з'являється як підмет у ŝajni, esti evidente, esti dube, esti klare, esti (ne)eble, esti verŝajne і т.п.: Ŝajnis, ke pluvas. Estis evidente, ke li ne estas feliĉa.{2
Форми дієслова в непрямій мові
В деяких мовах в непрямій мові інколи потрібно змінити форму дієслова. В Есперанто оригінальна форма дієслова завжди зберігається.
-
Li diris: "Mi volas manĝi". → Li diris, ke li volas manĝi. - Він сказав: "Я хочу їсти". → Він сказав, що він хоче їсти.
AS дієслова volas є теперішнім оригінального вираження. Не потрібно міняти на IS.
-
Li diris: "Mi tiam loĝis en Ĉinujo." → Li diris, ke li tiam loĝis en Ĉinujo. - Він сказав: "Я тоді жив в Китаї." → Він сказав, що він тоді жив в Китаї.
IS дієслова loĝis показує більш ранній час, ніж оригінальне вираження. Було б помилкою змінити на estis loĝinta.
-
Ŝi demandis: "Ĉu vi iros kun mi al kinejo?" → Ŝi demandis, ĉu mi iros kun ŝi al kinejo. - Вона питає: "Чи ти підеш зі мною в кінотеатр?" → Вона спитала, чи я піду з нею в кінотеатр.
OS дієслова iros показує майбутній час оригінального питання. Було б помилкою поміняти estis ironta або volis iri. Якби оригінальне питання було "Ĉu vi volas iri kun mi?", то потрібно було б сказати: Ŝi demandis, ĉu mi volas iri kun ŝi.
-
Li ne komprenis: "Kial ŝi ne volas partopreni?" → Li ne komprenis, kial ŝi ne volas partopreni. - Він не зрозумів: "Чому вона не хоче прийняти участь?" → Він не зрозумів, чому вона не хоче прийняти участь.
AS дієслова volas показує час оригінального питання.
- Ili ordonis: "Paku tuj vian valizon!" → Ili ordonis, ke mi tuj paku mian valizon. - Вони наказали: "Збери зараз же свою валізу!" → Вони наказали, аби я зараз же зібрав свою валізу.
-
Ŝi esperis, ke ŝi ilin trovos. - Вона сподівалась, що вона знайде їх.
Оригінальна думка була: "Mi ilin trovos."
-
Ŝi estis plena de timo, ke la infano mortos. - Вона була сповнена страху, що її дитина помре.
Вона боялась та думала: "La infano mortos!"
-
Li metis la kondiĉon, ke oni ne instruu al ŝi la Kristanan religion. - Він поставив умову, аби не вчили її християнської віри.
Він сказав: "Ne instruu al ŝi..."
-
Ŝajnis al ŝi, ke ŝin ĉirkaŭas unu sola densa barilo el traboj. - Їй казалось, що її оточує тісний паркан з брусів.
Вона думала: "Min ĉirkaŭas...", тому, що так здавалось їй.
Відносне підрядне речення звичайно не переказує вираження або думку. В таких підрядних реченнях форми дієслова таким чином відносяться до цілковитому теперішньому:
-
Mi ne konis tiun, kiu venis. - Я не знаю того, хто прийшов.
Konis та venis показавають минулий час. Ймовірно вони показують один й той же час.
-
Mi ne konis la personon, kiu estis baldaŭ venonta tra la pordo. - Я не знав людину, котра збиралась увійти через двері.
Та konis та estis показує минулий час. Venonta показує час після цього минулий час.
слова часу і місця непрямої мови
Якщо в цитаємій фразі є вираз часу, то вона зазвичай залишається незмінною в непрямій мові. Кілька часток часу однак залежать від безумовного теперішнього та повинні тому іноді змінювати свою форму, аби уникнути плутанини. Такими словами є hodiaŭ, hieraŭ, antaŭhieraŭ, morgaŭ та postmorgaŭ. Речення, в котрих потрібно змінити тимчасове слово, зустрічається рідко:
-
Pasintan lundon li diris: "Mi ne laboros hodiaŭ!" → Pasintan lundon li diris, ke li ne laboros tiun tagon. - В минулий понеділок він сказав: "Я не буду працювати сьогодні!" → В минулий понеділок він сказав, що не буде працювати в цей день.
Якби вони зберегли hodiaŭ в підрядному реченні, мова йшлась би про той день, в якому було сказане все речення.
-
Morgaŭ li verŝajne diros: "Mi estis malsana hieraŭ!" → Morgaŭ li verŝajne diros, ke li estis malsana hodiaŭ. - Завтра він ймовірно скаже: "Вчора був хворий!" → Завтра він ймовірно скаже, що був сьогодні хвирим.
Якби використовували hieraŭ в непрямій мові, то мався б на увазі день перед днем, в котрому була вимовлена ця фраза. Насправді він буде говорити про сьогоднішній день та таким чином потрібно змінити на hodiaŭ
- Antaŭ unu semajno li demandis al mi: "Ĉu vi venos al mi morgaŭ?" → Antaŭ unu semajno li demandis al mi, ĉu mi venos al li la postan tagon. - Тиждень потому він спитав мене: "Ти прийдеш до мене завтра?" → Тиждень потому він спитав мене, чи прийду я до нього на наступний день.
В розповіддях однак часто зберігається hodiaŭ, hieraŭ та morgaŭ без змін: Li renkontis konaton, junan poeton, kiu rakontis al li, ke morgaŭ [= la postan tagon] li komencos sian someran vojaĝon. Це речення з'являється в казці і чи не ледь його можна сплутати з істиним завтра.
Такі форми як hieraŭo, hieraŭa tago, morgaŭo, morgaŭa tago часто використовуються незалежно від безумовного теперішнього.
Слово nun в непрямій мові може змінюватись для зрозуміння, але частіше за все це не потребується: Hieraŭ li diris: "Mi volas fari tion nun kaj ne poste!" → Hieraŭ li diris, ke li volas fari tion nun kaj ne poste. Можна було б замінити його на tiam, tiumomente або можливо на tuj, але також і nun підходить.
Вираження часу в цитуючому реченні повинно іноді змінюватись в непряму мову, якщо йде переказ в іншому місці. В інщий раз така зміна може бути природньою, але не обов'язковою:
- Карл та Єва в Парижі. Карл розповідає про Пекін, та говорить до Єви: Mi iros tien.
- Єва після з Петром в Пекіні, і переказує Петру: Karlo diris, ke li iros ĉi tien. (Або: ...ke li venos ĉi tien.)
- Петро та Єва в Токіо, та Петро говорить до неї: Mi iam estis en Berlino.
- Єва та Карл після в Берліні, та вона переказує йому: Petro diris, ke li iam estis ĉi tie. Або: Petro diris, ke li iam estis en Berlino.
Займенник в непрямій мові
В непрямій мові особисті і присвійні займенники повинні змінитись, якщо оповідач або слухач змінились:
- Карл сказав:Mi estas tre feliĉa.
- Петро розповідає Єві: Karlo diris, ke li estas tre feliĉa. Mi → li.
- Карл говорить до Єви: Mi amas vin.
- Петро питає Єву: Ĉu li vere diris, ke li amas vin? Mi → li, vin залишається.
- Петро питає Карла: Ĉu vi vere diris, ke vi amas ŝin? Mi → vi, vin → ŝin.
- Петро розповідає Єлизаветі: Li fakte diris al ŝi, ke li amas ŝin. Mi → li, vin → ŝin.
- Карл розповідає Петру про Єву: Mi amas ŝin.
- Петро переказує Єві: Li diris, ke li amas vin. Mi → li, ŝin → vin.