Дієприкметник - слова, котрі означають ознаку предмета по дії та відповідаютьна питання прикметника... Дієприкметник утворюється за допомогою спеціальних суфіксів дієприкметників. Існує шість суфіксів дієприкметників, три дійсних активних, ANT, INT, ONT, та три пасивних, AT, IT, OT.

Дієприкметник як прикметник

Дієприкметник дійсної ознаки показує дію або стан як опис її підмета:

Дієприкметник страждальної ознаки показує дію або стан як його доповнення:

Дієприкметник страждальної однаки можливий тільки з перехідними дієсловами. Неможна сказати, напр. okazata, тому що okazi ніколи не може мати доповнення. кожне дієслово з Ĝ-суфіксом є неперехідним. Тому неможливі такі форми ...iĝata, ...iĝita и ...iĝota.

Голосні звуки в дієприкметниках є такими ж голосними в дієслівних закінченнях AS, IS та OS. Також значення дуже схожі, але не зовсім ті ж самі. AS показує головним чином теперішній час дії, в той час як ANT та AT показують daŭrecon aŭ ripetadon de la ago. IS montras, ke la ago okazis antaŭ la nuno, dum INT kaj IT montras, ke la ago plenumiĝis, eventuale antaŭ alia ago. OS montras tempon post la nuno, dum ONT kaj OT montras staton antaŭ la komenco de la ago, ofte kun nuanco, ke oni intencas fari la agon, ke oni planas ĝin, aŭ ke ĝi baldaŭ okazos:

примітка: Деяекі експерементують з відповідними дієприкметниками на US-закінчення, UNT та UT: skribunta viro = "чоловік, которий писав би", skributa letero = "лист, котрий писали б". Але такі дієприкметники не є частиною офіційної граматики. Якщо їх використовують, то часто не вдасться бути зрозумілим.

Дієприкметник як прислівник

Дієприкметник з закінченням Е показують дію, котра відноситься до підмету речення. Замість того, аби сказати два речення, по одному для кожної дії, можна використати одне:

Такі поєднанні речення частіше за все з'являються в письмовій мові. Вони показують складні відносини між більшістю речей в дуже тісніій і трохи складній формі. В розмовній мові такі речі частіше виражаються велеким числом слів.

В таких реченнях діядієприкметника повині по сенсу бути описом підмета присудка:

Таким чином не говоріть: Promenante sur la strato venis subite ideo al mi en la kapon. Підмет присудка venis є ideo. Таким чином речення, що ідея прогулюватись по вулиці, що вірогідно не є бажаним значенням. Необхідно сказати: Promenante sur la strato mi subite ekhavis ideon en la kapon. Або: Kiam mi promenis sur la strato, venis subite ideo al mi en la kapon.

Дієприкметник як іменник

Дієприкметник дійсної ознаки з закінченням О показує сенсовий підмет дії або стану. Дієприкметник страждальної ознаки з закінченням О показує сенсове доповнення. Згідно спеціальному правилу О-дієприкметник зазвичай показує людину:

Не додають суфікс UL, тому що О-дієприкметник самі по собі показують обличчя.

Якщо мова не йдеться про людину, а про річ, то потрібно додати суфікс AĴ: skribitaĵo, legataĵo, plenumitaĵo, plaĉantaĵo. Але коли є AĴ, суфікс дієприкметника часто є лишнім. Зазвичай достатньо skribaĵo, legaĵo, plenumaĵo, plaĉaĵo.

Іноді дієприкметник з закінченням О показує безособову річ, котра виконує функцію, особливо в математиці і т.п.:

З іменника, котрий показує людину, зазвичай можна зробити прикметником, котрий означає "відноситься до людини". Це неможливо для дієприкметників-іменників, тому що А-дієприкметник має інше закінчення:

Примітка: Слово Esperanto (з головної букви) напочатку було дієприкметником зі значенням "надіюча людина", але зараз це назва мови, і не розглядається в якості дієприкметника. Таким чином можна зробити прикметник Esperanta = "відносним до мови Есперанто". Слово esperanto (з маленької літери) є дієприкметником, котрий означає "надіюча людина".

Складові форми дієслова

За допомогою допоміжних дієслів esti і різноманітних дієприкметників можна виразити дуже точно різні нюанси ознак, часу, тривалості, завершення і т.п. Прості дієслова з AS, IS, OS, US та U є переважними, але за умовою, коли хочуть детально показати, можна використати поєднальні форми. Особливо можна комбінувати всі форми esti (esti, estas, estis, estos, estu, estus) зі всіма шістю дієприкметниками. Це дає 36 можливих поєднальних форм. Деякі з таких форм на практиці ледве можливо використати, тому що вони виражають занадто дивні або дуже особисті нюанси. Інші показують нюанси, котрі є необхідними, але для котрих частіше існують інші більш зручні способи вираження. Ось кілька прикладів:

Складові ANT-форми дуже рідко є необхідними. Вони виражають те, що щось є тривалим, коли щось інше відбувається. Звичайно достатньо простих дієслів. В випадку можна використовувати (ĝuste) tiam для акцентування одночасності. Поєднальні INT-форми частіше необхідні. Вони можуть бути корисними, щоб показати, що дія трапилась перед іншим. Однак часто контекст показує це достатньо добре. При необхідності вираження jam, antaŭe, ĵus, post kiam або antaŭ ol можуть допомогти. Складові NT-форми можливі для використання, аби показати майбутнє або намірну дію. також baldaŭ і різноманітні дієслова можуть це показати частіше більш зрозуміліше.

Складові IT-форми трохи відрізняються від складових INT-форм. Складова INT-форма завжди показує дію, котра була до іншої дії. Складова IT-форма показує виконання дії, або дії, котра дала результат, IT-форма може показувати час більш раніше, але дуже часто це не так:

Інколи могло б виникнути недорозуміння, чи показує IT-форма дію більш раніше, чи дію, котра закінчилась. Тоді потрібно використати додатковий вираз, котрий зрозуміло показує час. Однак на практиці таке доповнення пояснення рідко буває необхідним: Kiam via domo estis konstruata, mia domo estis jam longe konstruita. - Коли ваш будинок будувався, мій будинок був вже давно побудований. Estis konstruita є більш раннім за часом у порівнянні з estis konstruata. Antaŭe ni iradis en la lernejon kaj iom lernis, kaj poste ni estis konfirmitaj. - Раніше ми йшли до школи і трохи навчались після ми були затверджені. Estis konfirmitaj є більш раннім за часом, ніж iradis та lernis.

Інколи замість використання esti + дієприкметник, напряму дієприкметник перетворюють в дієслово, також як часто напряму перетворюють в дієслово прикметники: estas leganta → legantas, estis legonta → legontis, estus leginta → legintus, estas legata → legatas, estos legita → legitos і т.п.

ТакІ форми цілком логічні і правильні, але нажаль, на практиці вони важкі для розуміння. Слово як legintos містить, ймовірно, занадто багато інформації з надлишком стислої форми. Звичайні складові форми з esti є більш підходящими в таких рідкісних випадках, коли неможна використовувати звичайні прості форми дієслів (legis, legos і т.д.).

Але кілька скорочених форм на практиці стали використовуватись. Особливо популярна INTUS-форма. Проста US-форма є цілком позачасовою, але багато хто сприймає US-дієслова, як дієслова теперішнього часу і використовують INTUS завжди, коли мова йдеться про минулий час: Se mi sciintus tion, mi agintus alie. = Se mi estus sciinta tion, mi estus aginta alie. Можна сказати простіше: Se mi (tiam antaŭe) scius tion, mi (tiam) agus alie.

Також ATAS-форми достатньо часто використовуються: Bezonatas novaj fortoj en nia organizo. = Estas bezonataj... Serĉatas nova redaktisto por la revuo. = Estas serĉata...

Пасивна ознака

Речення з перехідними дієсловами можна змінити з дійсної ознаки (звичайне речення) в пасивне. Пасивна ознака є якби способом представити дію протилежним способом. Коли речення перетворюють в пасивне, відбуваються три зміни:

• Додаток стає підметом (і губить N-закінчення).
• Присудок стає складовим дієсловом: esti + пасивний дієприкметник...
• Іменник дійсної ознаки зникає або становиться de-обставиною.

La knabino vidas la domon. - Дівчинка бачить будинок.

• la domon → la domo
• vidas → estas vidata
• la knabino → de la knabino

→ La domo estas vidata de la knabino. - Будинок видно дівчинці.

Li batis sian hundon per bastono. - Він вдарив свого собаку палицею.

• sian hundon → lia hundo
• batis → estis batata
• li може зникнути

→ Lia hundo estis batata per bastono. - Собака була побита палицею.

Пасивна ознака використовується для того, аби перемістити увагу від підмета активного залів до дії. Таке доповненя, котре стає підметом, отримує більше уваги. Пасивна ознака часто використовується, коли мова йдеться про загальні поняття і підмет в активному залозі не відіграє великої ролі.

Якби необхідно в пасивному реченні зберігати підмет активного залогу, то потрібно використати прийменник de: Ĝi estis trovita de mia frato. = Mia frato trovis ĝin. La piano estas ludata de vera majstro. = Vera majstro ludas la pianon. Прийменник de має різні значення, але у пасивного дієприкметника de звичайно діючого обличчя. Але якщо тим не менш залишається ризик помилкового розуміння, то необхідно використати fare de: Ĝi estis forprenita fare de mi. = Mi forprenis ĝin.

Якщо підмет в підрядному реченні є другорядною частиною, інфінітивом або кількісним прислівником, дієприкметник підрядної ознаки повинен мати Е-закінчення: Oni interkonsentis, ke mi faru tion. → Estis interkonsentite, ke mi faru tion. Oni ordonis al mi fari tion. → Al mi estis ordonite fari tion. Oni atribuis multe (= multon) al tiu rakonto. → Multe estis atribuite al tiu rakonto. Інколи в реченні з"являється перехідне дієслово без додатку. Якщо таке речення робити підрядним, то вийде підрядне речення без підметпа. Дієприкметник в такому випадку повинен мати закінчення Е: Oni parolis pri tio. → Pri tio estis parolate.

Пасивна частина дієприкметника

Вибір дієприкметника в підрядній ознаки залежить від того, що потрібно виразити. Необхідно вибрати АТ-дієприкметник, якщо ви зацікавлені в поступовому продовженні дії, або якщо мова йде про повтор діяльності. Необхідно обрати ІТ-дієприкметник, якщо виконання або результат є більш важливим. Необхідно обрати ОТ-дієприкметник, якщо мова йде про стан перед дією.

AT

тривалість або повторення

IT

завершення або рещультат

OT

стан перед дією

Коли є сумнів між АТ та IT, то потрібно використовувати вираз для перевірки, аби знайти найбільш потрібний варіант.

Якщо можна додати iom post iom,plu kaj plu або ree kaj ree без зміни сенсу, тоді підходить АТ, тому що iom post iom и plu kaj plu підкреслює тривалість, та ree kaj ree підкреслює повторення.

Якщо можна додати definitive без втрати сенсу, тоді ІТ, тому що definitive акцентує завершення або досягнення результату.

Деякі дієслова мають два різних значення, і вибір діємприкметника залежить від того, яке з цих двох значень необхідне. Класичний приклад- дієслово okupi, котре може означати "зайняти" або "займати". Перше значення є миттєвою дієб і тоді нам цікавий факт завершення. Друге значення є тривалою дієюі тому для нас тут важлива дія. В поданому випадку для нас не важливий вид дієслова. Тому з okupi часто використовується АТ-форма або ІТ-форма без якої практично різниці: Mi estas tre okupata de mia laboro. = Моя работа зараз "тримає мене", тому що вона "взяла мене". Mi estas tre okupita de mia laboro. = Моя работа (остаточно) "взяла мене", і тому досі "тримає мене". Інший приклад - дієслово "kovri": Li kovris la plankon per tapiŝo. -Він накрив підлогу килимом → Підлога була накрита (ним) килимом. В поданому випадку мова йде про остаточний результат дії "meti sur plankon". Tapiŝo kovris la plankon. - Килим накривав підлогу→ Підлога накривала килим. Тут мова йде про поступову тривалість діяльності "kuŝi sur planko". Частіше за все використовують ІТ-форму з дієсловами як okupi та kovri, але також існує вибір в залежності від ідеї, котру хочуть виразити.

Інколи надають перевагу АТ-дієприкметнику, коли дія тільки теоретично можлива, котра може бути і не стане дійсністю або коли дія заперечення, або якщо контекст якось стерта ідея завершення: Ŝi estis nun en tia aĝo, ke ŝi devis esti konfirmata. Мова йде тільки про обов"язки підтвердження. Дійсне підтвердження завершене, ще невідоме. Ili volas, ke tia aŭ alia ŝanĝo estu farata jam nun. Будуть чи зміни або ні, невідомо. La unueco de Esperanto neniam estos rompata. Розлом ніколи не наступить. Eĉ vulpo plej ruza fine estas kaptata. Мова про принцип, чим ідея завершення. Але також можна використовувати ІТ-форму в таких реченнях. В будь-якому випадку є вільний вибір в залежності від нюансу, котрий хочуть показати.

У поврторювальних зазвичай використовують АТ, тому що мова йде про повторення, але іноді потрібно зробити акцент на завершення, тоді потрібно використовувати ІТ. Якщо потрібно показати точне число повтором, ідея завершення стає більш важливішою і тоді звичайно використовують ІТ-форму: Dum la milito tiu vilaĝo estis ofte prirabata kaj bruligata. Dum la milito tiu vilaĝo estis kvarfoje prirabita kaj bruligita.

Примітка: Деякі есперантисти не приймають ĉi-antaŭajn principojn при виборі АТ та ІТ. Згідно ним АТ повинен означати замість цього "точно тоді", і ІТ - "перед цим". Вони використовують речення як: Mi estis naskata en Januaro. La ŝlosilo estis perdata hieraŭ. Subite li estis trafata de kuglo. Вони називають це "атизмом" (також "часонізмом"). В стандартному Есперанто ІТ в таких реченнях використовується і тому частіше використовують вираз "Ітизм" (також "аспектизм"). Питанням про ітизм та атизм остаточно вирішують три речення-моделі Фундаменто: Georgo Vaŝington estis naskita la dudek duan de Februaro de la jaro mil sepcent tridek dua. Li sentis sin tiel malfeliĉa, ke li malbenis la tagon, en kiu li estis naskita. Mia onklo ne mortis per natura morto, sed li tamen ne mortigis sin mem kaj ankaŭ estis mortigita de neniu; unu tagon, promenante apud la reloj de fervojo, li falis sub la radojn de veturanta vagonaro kaj mortiĝis.