До змісту

Визначальні слова - частки, які ставлять перед субстантивною частиною фрази (містять іменник) для визначення ідентичності речі. Найбільш важливим визначальним словом є певний артикль la.

La —визначений артикль

Артикль la показує, що говорять про певну річ, з котрою вже знайомі учасники розмови.

До артиклю la закінчення не додаються.

  • la domo = цей будинок, котрий ви знаєте
  • la bela junulino = ця гарна дівчина, з котрою ви знайомі
  • la junulinoj = це ваші знайомі дівчата
  • la altaj montoj = ці високі гори, котрі вам знайомі.
  • la ruĝajn krajonojn = ці червоні олівці вам знайомі

В деяких випадках можна використовувати апостроф l'.

Laстоїть перед іншими визначеннями іменника. Якщо необхідний прийменник, то його ставлять перед артиклем la:

  • en la domo
  • ĉe la bela junulino
  • pri la altaj domoj

Окремі обличчя та речі

Коли мова йдеться про окремі особи або предмети (не про категоріях), артикль la означає, що той що говорить припускає, що співрозмовник знайомий з предметом розмови. В цьому випадку La означає щось накашталт "ви знаєте, про що (про кого) я кажу".

Відсутність артиклю la(або інших визначальних слів) означає, що той хто говорить передбачає те, що співрозмовник не знайомий з предметом розмови. Відсутність артикля означає щось типу "ви не знаєте, ви не знайомі з тим, про що (про кого) я кажу". Також відсутність артикля може означати, що ідентичність предмета не важлива. Невикористання артикля la також важливе як і його вживання la.

  • La rozo apartenas al Teodoro. - Троянда належить Теодору.

    Той що говорить передбачає, що слухач може розуміти про що йдеться мова.

  • Al Teodoro apartenas rozo. - Теодору належить троянда.

    Тепер мова йде про троянду, котру слухач незнає.

  • Domo brulas! - Будинок горить!

    (Якийсь ) будинок горить, але мовець не впевнений, що слухач знає про який будинок йде мова або можливо сам мовець не знає який будинок горить.

  • La domo brulas! - (Конкретний) будинок горить"

    Той що говорить хоче сказати, що тепер горить будинок, котрий імовірно знайомий слухачу (можливо, це його будинок)

  • Venis multaj gastoj al via festo, ĉu ne? - Прийшло багато гостей на ваше свято, чи не так?

    В даному реченні ми розуміємо, що прийшли конкретні гості, яких ми знаємо, але в цьому випадку multaj gastoj вказує нам кількість гостей, а не їх індивідуальність або групова належність, котрі не мають значення.

Вищезазначене

Як правило, щось може бути відомо, тому про це вже згадувалось. La в цьому звипадку означає, що знову згадується те, про що говорилось раніше. Невикористання артиклю la означає, що в розповідь вноситься щось нове.

  • Mi havas grandan domon. La domo havas du etaĝojn. - В мене великий будинок. В будинку два поверхи.

    В першому реченні слухач ще не знає про який будинок йдеться мова. Тому той хто говорить не використовує артикль la. При другому згадуванні той що говорить додає 1}la, аби показати, що мова йде про щойно згаданий будинок. Якби він не використовував визначний артикль la, то слухач повинен був подумати, що мова йдеться про інший будинок, а не про щойно згаданий або про будинок взагалі (будь-який будинок).

  • En tiu ĉi skatolo estas frukto. La frukto estas ronda. - В цьому ящику знаходиться фрукт. Цей фрукт круглий.

    Спочатку frukto (без la) вводиться в розмову в якості нової речі. Слухач таким чином знає, що в ящику є фрукт. Після розповідач повинен продовжити розмовляти про той же фрукт вже використовуючи артикль la frukto.

  • Mi havas tri infanojn. La infanoj ofte ĝojigas min. - В мене троє дітей. Вони (ці діти) часто радують мене.

    La показує, що мова йде про вже вищезгаданих дітях.

  • Sur la strato iris tri viroj. Ili aspektis kiel friponoj. Subite la tri friponoj malaperis en bankon. Ŝajnis, ke la banko estas prirabota. - На вулиці йшли троє чоловіків. Вони виглядали наче шахраї. Раптово ці три шахраї зникли в банку. Здавалось, що банк буде пограбований.

    Після першого згадування трьох чоловіків та інформації, про те, що вони мали вигляд наче шахраї, можна просто назвати їх la (tri) friponoj (ці (три) шахраї). Фраза la (tri) friponoj показує, що вона служить для позначення конкретних трьох чоловік. Після першого згадування банку, можно назвати його la banko.

Немає необхідності використовувати одні й ті ж слова, аби говорити про одне й теж з la:

  • Tre malproksime de ĉi tie loĝis reĝo, kiu havis dek unu filojn kaj unu filinon, Elizon. La dek unu fratoj iradis en la lernejon kun stelo sur la brusto kaj sabro ĉe la flanko. - Дуже далеко звідси жив король, у котрого було одинадцять синів та одна донька, Еліза. Одинадцять братів пішли до школи з зіркою на грудях та саблею збоку.

    Хоча спочатку вони згадувались словом filoj (сини), можно проте називати їх la (dek unu) fratoj (одинадцять братів).

Непряме нагадування

Часто щось незрозуміле з контексту або тому, що слухач має необхідні знання.

  • Mi aĉetis aŭton, sed la motoro ne funkcias. - Я придбав автомобіль, але мотор не працює.

    Сам мотор безпосередньо не згадувався раніше; тільки автомобіль, але так як зазвичай автомобілі мають мотори, слухач розуміє, що мова йдеться про певний мотор, котрий знаходиться в вищезазначеному автомобілі. Також можна сказати ĝia motoro (його мотор), аби було більш зрозуміло.

  • Mi manĝas per la buŝo kaj flaras per la nazo. - Я їм ртом та нюхаю носом.

    Слухач знає, що той хто говорить є людиною, а людина зазвичай має рот та ніс. La buŝo (рот) та la nazo означає в цьому реченні теж саме, що mia buŝo (мій рот) та mia nazo (мій ніс). Можна також було би відкинути артикль la, але це звучало би тоді так, наче той що говорить мав сумніви в тому, що слухач мав сумніви в тому, що слухач знає те, що людина має ніс та рот.

Повний опис

Частина речення може мати визначення або доповнення, вказують про що йде мова:

  • Jen kuŝas la ĉapelo de la patro. - Ось лежить капелюх батька.

    Доповнення de la patro (батька) пояснює про який капелюх йдеться мова. Ма\ться на увазі, що існує лише один капелюх, що він лише один з багатьох капелюх, котрі є в батька.

  • Por la hodiaŭa tago mi ricevis duoblan pagon. - На сьогоднішній день я отримав подвійну платню.

    Епітет hodiaŭa (сьогоднішній) повністю пояснює, про кого йдеться мова.

  • Mi redonas al vi la monon, kiun vi pruntis al mi. - Я повертаю тобі гроші, котрі ти дав мені в борг.

    Фраза kiun vi pruntis al mi (котрі ти дав мені в борг) повністю пояснює, про які гроші йдеться мова.

  • Mi vojaĝis al la urbo Pekino. - Я подорожував в місто Пекін.

    Назва Pekino повністю вказує про яке місто іде мова.

Безпосередньо побачене

Предмет може бути знайомий слухачеві, в тому випадку якщо він бачить його або іншим чином помічає його:

  • La domo estas vere bela. - Будинок дісйно гарний.

    Так можна говорити, коли обидва ті що говорять бачать будинок.

  • La floroj odoras tre bone. - Квіти пахнуть дуже добре.

    Так можна сказати, коли слухач сам бачить або нюхає квіти й таким чином розуміє, про які квіти йдеться мова.

Загальновідоме, унікальне

Предмет може бути знайомим, тому що він є унікальним, існує тільки в єдиному вигляді та є видатним та особливим, коли річ може йти тільки про нього.

  • La ĉielo estas blua. - Небо блакитне.

    Всі знають, що існує небо. Тому, можна назвати його просто la ĉielo.

  • La prezidanto de Usono diris, ke... - Президент США сказав, що...

    Той що говорить передбачає, що слухач знає, що в США є президент і тільки один. Тому можна назвати його просто la prezidanto de Usono (президент США).

Категорії

Часто іменник використовується для того, щоб розповісти про категорії, різновиди, щоб сказати kia (яким, якими) щось є. Це можна зробити різними способами: без la, з la, у множині або однині. Можна використовувати будь-який спосіб, залежно від стилю оповідання або переваги оповідача.

Дуже часто вони не використовують артикль або інші вказівні слова, коли говорять про категорію, вид, як про незнайомий предмет, а не про конкретного представника (предмета) цієї категорії (вида),

  • Leono estas besto. - Лев є твариною.

    Тут хочуть сказати, що лев один з багатьох видів тварин, а не рослин та інших предметів.

  • Rozo estas floro kaj kolombo estas birdo. - Роза-квітка, а голуб-птах.

    Мова йде про категорії, а не про окремі речі.

  • Karlo estas kuracisto. - Карл лікар.

    Слово kuracisto (лікар) пояснює яка професія у Карла, а не виділяє його з рядів інших людей.

  • Elizabeto estas patrino de tri infanoj. - Елізабет мати трьох дітей.

    Фраза patrino de tri infanoj (мати трьох дітей) використовується не для того, аби показати хто така Елізабет, а для того аби розповісти, якою вона є.

  • Akvo bolas je cent gradoj. - Вода закипає при ста градусах.

    Не говориться про якусь певну воду, а про воду як про субстанцію.

Іноді цілу категорію/вид роздивляють через одного представника цієї категорії/виду. Це достатньо часто використовується в формальному та філософських стилях. В таких випадках мова йде про весь вид, категорії:

  • La gitaro estas tre populara instrumento. - Гітара є дуже популярним інструмент.

    Інструмент предстевлений так,наче мова йдеться про один конкретний відомий інструмент. Також можливо:

  • La kato preferas varman klimaton. - Кішка надає перевагу теплому клімату.

    Категорія/вид "кішки" представлений однією кішкою. Також можна сказати: Kato preferas...

  • La urso troviĝas kaj en Eŭropo kaj en Ameriko. - Ведмеді є та в Європі та в Америці

    Подане речення неможна використовувати для одного окремого ведмедя, так як один й той самий ведмідь не може знаходитись відразу й в Європі та в Америці. Також неможна сказати: Urso troviĝas kaj en Eŭropo kaj en Ameriko..

  • La saĝulo havas siajn okulojn en la kapo, kaj la malsaĝulo iras en mallumo. La saĝulo = ĉiuj saĝuloj. La malsaĝulo = ĉiuj malsaĝuloj. - У мудрого свої власні очі в голові, а дурень ходить у темряві. Мудрець = всі мудреці. Дурень = всі дурні.

Якщо іменник з'являється як складова іменна частина присудка, то неможна використовувати la, якщо мова йдеться тільки про вид/категорію: Karlo estas advokato. Якщо говорять Karlo estas la advokato,тоді мають на увазі "Карл-це той конкретний адвокат, котрого ви знаєье" або "Карл - адвокат, про котрого ми зараз говирим".

Якщо мова йде про обчислюючих речах, то можна показати вид/категорію множиною. Коли говорять про вид/категорію, відмінність між одниною та множиною числом неважлива:

  • Leonoj estas bestoj. = Leono estas besto.
  • Rozoj estas floroj kaj kolomboj estas birdoj.
  • La leonoj estas bestoj.
  • La rozoj estas floroj kaj la kolomboj estas birdoj.

Коли неможна використовувати la

Не використовуйте la там, де є інші визначальні слова. Це можуть бути присвійні займенники, табличні слова, котрі мають закінчення U, A або ES, частка ambaŭ, та напіввизначний артикль unu:

  • Mia dorso doloras. - Моя спина болить.

    Ні: La mia dorso doloras. (Але можливоla mia/via...,якщо б за присвійним займенником не слідував би іменник.)

  • Tiu domo estas granda. - Той будинок великий.

    Ні: La tiu domo estas granda.

  • Ĉiuj gastoj jam venis. - Всі гості вже прийшли.

    Неможна: Ĉiuj la gastoj jam venis. Також неможна: La ĉiuj gastoj jam venis.

  • Mi ŝatas ĉiajn legomojn. - Мені подобаються різноманітні овочі.

    Ні: Mi ŝatas la ĉiajn legomojn.

  • Kies gasto mi estas, ties feston mi festas. - Чиїм гостем я є, того і свято я святкую.

    Ні: La kies gasto... la ties festo...

  • Mi legis ambaŭ librojn. - Я читав обидві книжки.

    Неможна: Mi legis la ambaŭ librojn. Також неможна: Mi legis ambaŭ la librojn.

Не використовуйте la перед вокативом (кличним відмінком):

  • Kelnero, alportu al mi glason da biero! - Офіціант, принесіть мені пляшку пива!

    Не говоріть:La kelnero, alportu...

La замість присвійного займенника

Часто використовують la замість присвійних займенників, якщо контекст зрозуміло вказує, хто є власником. Це часто буває, коли говорять про частини тіла та їх родичах:

  • Li levis la kapon. = Li levis sian kapon. - Він миє голову. = Він миє свою голову.
  • Mi montris per la fingro, kien li iru. = ...per mia fingro... - Я показав пальцем, куди він піде. =...моїм пальцем...
  • Ŝi lavis al si la piedojn. = Ŝi lavis siajn piedojn. - Вона помила собі ноги. = Вона помила свої ноги.
  • Ĉu Karlo venis kun la patro? = ...kun sia patro? - Карл прийшов з батьком? = ...зі своїм батьком?
  • Diru al la patro, ke mi estas diligenta. La patro = mia patro (la patro de la parolanto)
    - Скажи батькові, що я старанний. Батькові = моєму батьку (батькові оповідача).

    Однак часто використовують слова Patro та Patrino (з головної літери) як імена власні без la.

LaLa замість ĉiuj (всі)

Коли немає небезпеки бути зрозумілим, то можна використовувати la замість ĉiuj:

  • La gastoj eksidis ĉe la tablo.Ĉiuj gastoj eksidis... - Гості сіли за стіл. = Всі гості сіли...
  • Ĉi-vespere la Angloj prezentos teatraĵon en la kongresejo. La Anglojĉiuj Angloj. - Сьогодні увечері англійці покажуть виставу в конгрес-холі. Англійці = всі англійці.

    Ситуація (конгресс) однак обмежує сенс 1}ĉiuj Angloj. Мова йдеться про всіх англійців, котрі приймають участь в конгресі, але не про всіх англійців загалом.

La перед назвою мов

Laвикористовується перед назвою мов, які складаються з прикметника+слово мова. Використовують la, тому що мова розглядається як унікальна річ: la Angla (lingvo), la Ĉina (lingvo), la Nederlanda (lingvo) та інші. Але не використовують la в тих випадках, коли мова має власну назву, наприклад. Esperanto, Sanskrito, Ido, Volapuko та інші.

La перед plejта malplej

Коли plej або malplej є в реченні, то зазвичай мова йде про щось унікальне й тому потрібно використовувати la:

  • La malfeliĉa infano forkuris kaj kaŝis sin en la plej proksima arbaro. - Нещасна дитина втікла та сховалась в найближчому лісі.
  • Li estas tre kredema: eĉ la plej nekredeblajn aferojn, kiujn rakontas al li la plej nekredindaj homoj, li tuj kredas. - Він також довірливий: навіть в самі неймовірні речі, котрі розповідають йому самі не заслуговуючі довір'я люди, він одразу ж вірить.

Якщо мова йде про порівняння між двома речами або двома групами, то зазвичай використовують la (mal)pli замість la (mal)plej:

  • Unu vidvino havis du filinojn. La pli maljuna [filino] estis tiel simila al la patrino per sia karaktero kaj vizaĝo, ke ĉiu, kiu ŝin vidis, povis pensi, ke li vidas la patrinon. - У однієї вдови було дві доньки. Старша [донька] була так схожа на матір характером та обличчям, що кожен, хто бачив її, міг подумати, що він бачить матір.

Буває, що plej не показує щось унікальне, а найвищу ступінь якості або способу. В цьому випадку не потрібно використовувати la:

  • vulpo plej ruza fine estas kaptata. - Навіть самий злий вовк в решті решт буде спійманий.

    Мова йде не про конкретного відомого вовка, а про будь-якого максимально злого вовка.

  • Li estas plej laca en la mateno. - Він був найбільш втомленим вранці.

    Мова йде не про порівняння між різними людьми, а порівняння між різними ступенями втомленості однієї й тієї ж людини в різну годину.

  • Kiu venas plej frue, sidas plej ĝue. - Хто приходить раніше за всіх, сидить краще всього.

    Plej не стоїть перед субстантивною частиною, а перед власною мовою.

La у власних імен

Не потрібно використовувати la зі словами, котрі є власними іменами, тому що такі імена достатньо явно визначають самі себе:

  • Pasintjare mi vojaĝis al Kanado. - В минулому році я подорожував до Канади.

    Не говори: ...al la Kanado.

  • Kie estas Francisko? - Де є Франціско?

    Не говори: Kie estas la Francisko?

Якщо звичайні слова використовуються в якості імен власних, то тоді потрібно використовувати артикль la, тому що такі слова самі по собі є невизначеними:

  • Kaj tiam la Nokto diris: "Tenu vin dekstre kaj eniru en la malluman pinarbaron, mi vidis, ke tien foriris la Morto kun via malgranda infano." - І тоді Ніч сказала: "Тримайся прямо і увійди в темний сосновий ліс, я бачила, що туди пішла Смерть з твоїм маленьким дитям."

    Ніч і смерть у казці є власними іменами(це показується тим, що слова починаються з великої букви), але так як nokto та morto є звичайними іменниками, тому вони потребують la.

Коли звичайне власне ім'я має в якості опису прикметник і якщо цей прикметник не є частиною власного імені, то тоді потрібно використовувати la. Це обов'язково необхідно, коли мова йдеться про вибір (необов'язково реальному) між багатьма речами з однаковим ім'ям:

  • Duoble montriĝis la bildo de Venero, de la surtera Venero. - Двічі з'явився образ Венери, земної Венери.

    Венера - ім'я богині. Спочатку Venero з'являється без la, згідно правилам про власні імена. Після присутній опис surtera й потрібно використовувати артикль la, щоб показати визначенність. Мова йде як про двох різних Венерах, небесної і земної.

  • Ĉiuj konas Londonon, la ĉefurbon de Britio, sed ne ĉiuj konas la aliajn Londonojn en Usono kaj Kanado. - Всі знають Лондон, столицю Британії, але не всі знають інші Лондони в США та Канаді.

    Londonoнаписаний без la.Вираз aliaj Londonoj однак має прикметник aliaj, й таким чином також отримує артикль la.

  • Multaj vizitis Londonon, la ĉefurbon de Britio, sed mi vizitis ankaŭ aliajn Londonojn. - Багато відвідали Лондон, столицю Британії, але я відвідав також інші Лондони.

    Також тут Londono має прикметник, але не потрібно використовувати la, тому, що мова не йдеться про всі інші Лондони та слухач може не знати про які точно Лондони йде мова.

Інші визначальні слова окрім la можуть з'являтись перед усіма власними іменами, але тільки необхідність в таких виразах виникає рідко:

  • Ha, tie vi estas, mia Elizabeto! - Ага, ви там, моя Єлизавета!
  • Ĉu vi sentas teruron antaŭ tiu Karolo? - Ви відчуваєте страх перед тим Карлом?

Напіввизначений артикль unu

Деякі мови використовують спеціальний невизначений артикль, котрий часто схожий на числівник unu (один).Однак в Есперанто не існує невизначеного артиклю. Повну невизначенність показують відсутністю артикля або іншого визначального слова. Але інколи використовують unu як напіввизначальний артикль. Це unu показує не число, а індивідуальність. Воно показує, що мова йде про чимсь, що незнайомо оповідачеві:

  • Unu vidvino havis du filinojn. - У однієї вдови було дві доньки.

    Початок казки. Ще тільки оповідач знайомий з вдовою.

  • Unu vesperon fariĝis granda uragano. - Одного разу увечері був сильний ураган.

Напіввизначальний артикль unu однак не є обов'язковим. Це тільки нюанс, котрий використовують за необхідністю.

Назад до початку